ІСТОРІЯ : КЛУБ : ЗАХОДИ : РЕКРУТАМ : ПОСИЛАННЯ : ФОРУМ
 

БІОГРАФІЇ
ДЕЯКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ

А : Б : В : Г : Ґ : Д : Е : Є : Ж : З : І : Ї : Й : К : Л : М : Н : О : П : Р : С : Т : У : Ф : Х : Ц : Ч : Ш : Щ : Ю : Я

А

Андрух Іван — лейтенант, командир полку Дієвої армії УНР. Народився 28 березня (за іншими даними — 25 березня) 1892 р. в с. Болестрашичі біля Перемишля, 1916 р. екстерном закінчив місцеву гімназію, навчався у Львівському університеті. Був членом Пласту, одним із активних організаторів «Січей» у Галичині. На початку війни був покликаний до австро-угорської армії, вступив до Леґіону УСС. За бойові заслуги отримав підвищення до рангу леґіон-фельдфебеля (підхорунжого). На початку вересня 1916 р. у бою на горі Лисоні (неподалік від Бережан) потрапив до російського полону і був переправлений у концтабір для військовополонених Дубовка під Царициним (зараз — Волгоград). 13 січня 1918 р. разом з іншими полоненими старшинами УСС прибув до Києва, де став одним зі старшин Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців у військах Центральної Ради. З 1 березня 1918 р. — командир сотні 1-го куреня 4-го (1-го) Січового полку. З травня служив у бомбометній сотні 2-го Запорізького полку Армії Української Держави, у подальшому — командир 3-ї кулеметної сотні цього ж полку. Наприкінці вересня, після дозволу гетьмана Павла Скоропадського на формування Окремого пішого загону Січових Стрільців на чолі своєї сотні виїхав до Білої Церкви — місця формування. З кінця листопада командував куренем 1-го полку Січових Стрільців військ Директорії. З середини липня 1919 р. і до розформування Січових Стрільців 6 грудня — командир 28-го (1-го) полку Січових Стрільців Дієвої армії УНР. У боях з червоними був важко поранений. Перебував у таборах інтернованих українських вояків, звідки переїхав у Чехо-Словаччину до сформованої з вояків Галицької Армії Української бригади, у місто Німецьке Яблонне. В еміграції провадив організаційну роботу серед колишніх українських старшин. У липні 1920 р. став співзасновником Української військової організації. У 1920–1921 рр. — крайовий комендант УВО на Східних Українських Землях. Очолював робітничу сотню на Закарпатті. 1921 р. легально повернувся у Радянську Україну з метою ведення підпільної боротьби проти більшовиків. Був схоплений ЧК у справі Київського Повстанчого центру. Розстріляний 28 серпня 1921 р. у Києві.

: НАГОРУ :

Б

Букшований Осип — майор. Народився 1890 р. у Жаб'ю Косівського повіту, випускник Коломийської гімназії, студент Львівської політехніки. В Легіоні УСС перебував із серпня 1914 р. Брав участь у карпатських кампаніях як командир сотні. 29 травня 1915 р. у Лісовичах на Болехівщині був поранений і потрапив до російського полону. З Сибіру, де перебував заслання, втік через Персію, воював у Месопотамії на боці держав центрального блоку. За хоробрість нагороджений німецьким «Залізним Хрестом» і турецьким «Залізним Півмесяцем». Наприкінці 1916 р. повернувся до стрілецької формації, де знову очолив сотню, а восени 1918 р. був обраний старшинами командиром Леґіону УСС. Брав активну участь в Українсько-польській війні 1918–1919 рр., командував І Бригадою УСС у складі ГА, був одним із розробників плану Чортківської офензиви 1919 р. Після переходу Червоної Української Галицької Армії в квітні 1920 р. на бік Армії УНР залишився на службі в Червоній Армії. В 1933 р. був заарештований і засланий на Соловецькі острови. Подальша доля невідома.

: НАГОРУ :

В

Варивода Антін — оберст-лейтенант. Народився 10 січня 1869 р. в Сереті на Буковині. Кадровий офіцер, з 15 березня до 18 жовтня 1916 р. — командант Леґіону УСС. Учасник Українсько-польської війни 1918–1919 рр. В серпні 1920 р. був призначений командиром бригади інтернованих стрільців Галицької Армії в м. Ліберці у Чехо-Словаччині. Помер у Відні 14 (заі ншими даними — 12) березня 1936 р.

Волошин Михайло — гауптман. Народився 1878 р., активний член управи «Сокола-Батька», член Української бойової управи. Як офіцер запасу у серпні 1914 р. був призначений до Леґіону УСС спочатку, як командир куреня, а згодом (1915–1918) — командант «Збірної станиці УСС» у Львові, що займалася набором добровольців). Писля вийны — вызначный громадсько-политычный дияч, адвокат, захыснык у политычных процесах, член ЦК УНДО. Помер у 1971 р.

: НАГОРУ :

Г

Галущинський Михайло — майор. Народився 26 вересня 1878 р. у Дзвинячі Чортківського повіту. Закінчив Тернопільську гімназію, навчався в університетах Львова і Відня, політичний і освітній діяч, один із провідників «Молодої України» (1899–1902), директор української гімназії в Рогатині (1910–1914). З початком війни був призначений командантом Леґіону УСС, з середини 1915 р. — референт УСС при командуванні австро-угорсько-німецького XXV Корпусу. Активний учасник Листопадового повстання 1918 р. у Львові. Після війни — професор Українського таємного університету у Львові, голова Товариства «Просвіта» (1923–1930). Автор багатьох праць на педагогічну тематику та мемуарів «З Уркаїнськими Січовими стрільцями». Помер 25 'за іншими даними — 23) вересня 1931 р.

Гірняк Никифор — майор. Народився 1885 р. в Струсові Теребовлянського повіту, закінчив Коломийську гімназію, навчався в університетах Львова і Відня, учитель гімназії в Рогатині, активний учасник стрілецького руху. Як офіцер запасу австрійського війська у серпні 1914 р. був призначений до Леґіону УСС командиром сотні. Протягом 1915–1918 рр. займав посаду команданта Коша УСС. Активний учасник Листопадового повстання та Українсько-польської війни 1918–1919 рр. В 1918 р. — командант Тернопільської військової округи, згодом працював у Військовому секретаріаті ЗУНР у Станіславові. Влітку 1919 р. призначений до Міністерства військових справ уряду УНР у Кам'янці-Подільському. Після війни працював учителем, а згодом директором гімназії в Тернополі. 1949 р. еміґрував до США, де заснував і очолив Братство УСС. Опублікував ряд статей з історії Визвольних змагань. Помер у лифтоні 4 лютого 1962 р., похований у Філадельфії.

: НАГОРУ :

Ґ

Ґорук Сень (Семен) — журналіст, майор, отаман ГА. Народився 13 вересня 1873 р. (за іншими даними — 12 вересня 1875 р.) в м. Снятині (тепер Івано-Франківська область), навчався у Коломийській гімназії, згодом — Львівському університеті. В довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-Суспільної Партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» в Галичині. В роки війни — командир сотні, а з листопада 1914 р. — куреня Леґіону УСС. Стрільці під командуванням Ґорука визначалися в боях на Маківці, над Стрипою і на Лисоні. Був поранений під Потуторами. В листопаді 1918 р. входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання. 5 листопада — 10 грудня 1918 р. начальник штабу Начальної Команди ГА. Брав участь в Українсько-польській війні 1918–1919 рр. і Українсько-більшовицькій війні 1917–1921 рр. Заарештований більшовиками в квітні 1920 р. в Києві та перебував у концтаборі Кожухов недалеко від Москви. В червні разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де загинув.

: НАГОРУ :

Д

Дідушок Василь — гауптман. Народився 1889 р. у Княжому Золочівського повіту, за освітою юрист. З серпня 1914 р. як офіцер запасу австрійського війська був переведений до Леґіону УСС. Командир сотні, що 10 вересня 1914 р. першою вийшла на фронт. Згодом — командир куреня. 23 жовтня 1914 р. нагороджений «Малою Срібною Медаллю За Хоробрість». Після переходу УСС за Збруч 1917 р. на пропозицію Генерального секретаріату з військових справ став одним з організаторів Січових Стрільців у Києві. З березня 1918 р. — отаман, начальник штабу Головної губернської військової комендатури Київщини. З грудня — полковник, начальник штабу комендатури Києва та Київської фортеці, а згодом — начальник штабу Корпусу Січових Стрільців, отаман для доручень корпусу. 2 вересня 1933 р. засуджений трійкою ДПУ СРСР до страти, яку замінли на 10 років таборів, але через 4 роки, страчений в урочищі Сандормох поблизу Медвежогорська (зараз місто в Республіці Карелія, РФ).

: НАГОРУ :

Е

Ерле Альфонс — лейтенант, отаман ГА, німець за національністю. Народився 1888 р. У жовтні 1916 р. як австрійський офіцер був призначений командантом Гуцульської сотні. З початком Українсько-польської війний 1918–1919 рр. вступив до УГА, де служив начальником штабу, першим квартирмейстером, потім очолював штаб І Корпусу. В кінці квітня 1920 р. став одним із ініціаторів переходу ЧУГА на бік Армії УНР. Восени разом із іншими старшинами ГА ьув інтернований у польському таборі в Тухолі (неподолік Ґданська), звідки невдовзі втік. Певний час проживав у Австрії. Подальша доля невідома.

: НАГОРУ :

Є

Ємець Осип — стрілець 4-ї сотні. Народився 1894 р. у Володимирцях Жидачівського повіту.

Єндрик Осип — десятник (леґіон-цугсфюрер) 5-ї сотні. Народився у Ризі.

: НАГОРУ :

Ж

Жуковський Андрій — старшина Армії УНР. Народився 1889 р. у Дорофіївці Підволочиського повіту, випускник Тернопільської гімназії, студент-юрист Львівського університету. З 1916 р. — в Леґіоні УСС, з 1917 р. — в «київських Січових Стрільцях, охоронець Центральної Ради. Учасник делегації УНР на мирних переговорах у Бресті в лютому 1918 р.. Під час Визвольних змагань очолював артилерійську частину. Після війни здобув учений ступінь доктора права, займався адвокатською практикою у Підволочиську. В роки Другої світової війни очолював Український благодійний комітет, який займався наданням допомоги військовополоненим. Наприкінці війни еміґрував до Чехо-Словаччини, звідти — до Західної Німеччини. Працював у Мюнхені в Українському вільному університеті. У 1960-х роках виїхав до США, де помер.

: НАГОРУ :

З

Загаєвич Микола — лейтенант 3-ї сотні. Народився 1889 р. у Яворові. Відзначився героїзмом під час боїв на р. Стрипі 14 вересня 1915 р. Згодом командував сотнею «київських Січових Стрільців». Загинув у бою під Мотовилівкою 18 листопада 1918 р. Похований на Аскольдовій могилі у Києві.

: НАГОРУ :

І

Іванець Іван — лейтенант 3-ї сотні. Народився 1893 р. у Новосілках Гостинних Рудківського повіту, студент-юрист Львівського університету. В Леґіоні УСС з серпня 1914 р., командир відділу протигазової служби. Був одним із перших організаторів пресово-мистецької справи, фотограф і художник, голова «Пресової кватири» на фронті. Полонений у бою під Конюхами на Бережанщині 1 липня 1917 р. Брав активну участь в Українсько-польській війні 1918–1919 рр. В 1945 р. був заарештований у Кракові та депортований до м. Солікамська Молотовської області, де помер наступного року. Залишив низку спогадів про УСС.

: НАГОРУ :

Ї

Їжак Микола — гауптман, полковий капелан. Народився 1886 р. У бою під Куропатниками 1 липня 1917 р. потрапив до російського полону. В 1918–1919 рр. — головний духовник ГА. Помер від тифу у Жмеренці в грудні 1919 р.

: НАГОРУ :

Й

Йозефович Степан — стрілець 7-ї сотні. Народився 1897 р. у Скоморохах Нових Рогатинського повіту.

: НАГОРУ :

К

Квас Осип — лейтенант. Народився 1891 р. (за іншими даними — 1893) у Львові, студент Львівської політехніки, активний організатор стрілецького руху. Взимку 1914–1915 рр. — хорунжий буковинських стрільців. В Леґіоні УСС спочатку командував четою в технічній сотні, пізніше — кулеметною сотнею.

Кікаль Франц — оберст-лейтенант, чех за національністю. В 1914–1916 рр. служив у «цісарському і королівському Піхотному полку ріттера фон Кюммера, номер 24», що формувався в районі Коломиї та складався на 79% відсотків з українців та на 20% зі словаків. З березня (за іншими даними — з лютого) до липня 1917 р. очолював Леґіон УСС. У бою під Конюхами на Бережанщині 1 липня (за іншими даними — 29 або 30 червня) 1917 р. пораненим потрапив до російського полону (за іншими даними — загинув).

Коссак Гриць (Григорій) — майор, полковник Галицької Армії. Народився 7 березня 1882 р. в Дрогобичі. З серпня 1914 р. як офіцер запасу був переведений до Леґіону УСС і призначений командантом 2-го куреня. В січні–березні 1915 р. — виконував обов'язки команданта Леґіону УСС, а з 22 серпня й до 15 березня 1916 р. — команданта 1-го полку УСС. В 1917–1918 рр. — заступник команданта, а згодом командант Вишколу УСС. В листопаді 1918 р. нетривалий час був командувачем українськими військами у Львові. Під час Українсько-польської війни 1918–1919 рр. очолював ІІІ Корпус Галицької Армії, а згодом — її тилові служби. На початку 1920-х років перебував у таборі для інтернованих у м. Ліберці в Чехо-Словаччині, згодом — в Австрії та Закарпатті. В 1924 р. перебрався до радянської України, де викладав українознавство в школі червоних командирів у Харкові. В 1931 р. був заарештований і незабаром (можлива 1932 р.) страчений за нібито приналежність до підпільної терористичної організації «Український національний центр».

Кренжаловський Дмитро — оберлейтенант. Народився 1891 р. Відряджений до Леґіону УСС із австро-угорського війська. У липні–серпні 1917 р. очолював стрілецьку формацію. Активний учасник Українсько-польської війни 1918–1919 рр. Після війни — книготорговець, видавець часописів «Будяк», «Кіно». Помер 1946 р. у Бельгії.

: НАГОРУ :

Л

Лесняк (Лисняк) Омелян — майор. Народився 24 квітня 1882 р. у Стецевій Снятинського повіту (за іншими даними — у Городенці). До УСС був приділений як кадровий офіцер в березні 1916 р. Спочатку перебував при команді леґіону, потім очолив 1-й курінь, яким командував в бою на Лисоні. Полонений під Потуторами 30 вересня 1916 р. Під час Українсько-польської війни 1918–1919 рр. служив в ГА. В 1919 р. призначений командантом Золочівської військової округи, пізніше — камандант ІІІ Бригади ГА. В листопаді 1919 р. за дорученням Начальної команди ГА вів переговори з представниками Добровольчої армії про умови перемир'я. Після завершення Визвольних змагань еміґрував до Чехо-Словаччини, згодом — Австрії. В 1946 р. схоплений співробітниками НКВС СРСР. Подальша доля невідома (за іншими даними — після ув'язнення повернувся до Відня, де помер 1953 р.).

: НАГОРУ :

М

Микитка Осип — гауптман, генерал-майор Галицької Армії. Народився 21 лютого 1871 р. (за іншими даними — 1874 або 1878) у Заланові Великому Рогатинського повіту. Кадровий офіцер. З січня 1918 р. — командант Леґіону УСС. У січні 1919 р. очолив І Корпус ГА; з листопада 1919 до 10 лютого 1920 рр. — головнокомандувач ГА. Виступивп роти переходу ГА на бік Червоної армії та намагався вивести українські частини на територію Румунії, за що був заарештований членами Начального ревкому ГА і виданий у Балті більшовикам. Після піврічного ув'язнення в підмосковному Кожухівському концтаборі і відмови служити в Червоній Армії розстріляний у Москві в серпні 1920 р.

: НАГОРУ :

Н

Навроцький Осип — український громадський і політичний діяч. Народився 24 березня 1890 р. у Голгоча поблизу Підгаєць (нині: Тернопільська обл.), у 1900–1908 рр. навчався в Бережанській гімназії, 1913 р. закінчив юридичний факультет Львівського університету, 1912–1913 рр. очолював Український Студентський Союз. З 1914 р. — стрілець у сотні В. Дідушка Леґіону УСС, брав участь у боях в Карпатах. З 1915 р. — хорунжий, комендант чети в сотнях О. Левицького і Д. Вітовсьтого. У вересні 1916 р. потрапив у російський полон під Потуторами. Після звільнення повернувся в Галичину. Брав участь в Українсько-польській війні 1918–1919 рр., був поручником, згодом сотником ГА, квартирмейстером Херсонської дивізії Армії УНР. У вересні 1920 р. — один із трьох співзасновників УВО. До часу приїзду до Львова у травні 1921 р. полковника Є. Коновальця і переняття ним команди — виконуючий обов'язки голови Колегії УВО. У 1920–1926 РР. — член Начальної Команди УВО. З вересня 1920 р. — член головної управи Української радикальної партії. За головства Л. Бачинського — генеральний серетар; за головства І. Макуха (до 31 грудня 1933 р.) — заступник голови. У 1923–1926 рр. — член Головного відділу Товариства «Просвіта» і член Головної управи Українського педагогічного товариства «Рідна Школа» у Львові. Редактор місячника «Службовик». Від листопада 1920 р. до 17 вересня 1939 р. — завідуючий член управи Військово-історичного видавництва «Червона Калина» у Львові. Ув'язнений у польській тюрмі у зв'язку з атенантом Стапана Федака (жовтень 1920 р. — лютий 1921 р.); у зв'язку з атенантом професора Твердохліба (жовтень 1922 р. — травень 1923 р.). У роки гітлерівської окупації західноукраїнських земель — голова Українського Допомогового Комітету в Криниці на Лемківщині (березень 1940 р. — квітень 1942 р.); заступник голови Українського Допомогового Комітету у Львові (січень–квітень 1943 р.). В квітні 1943 — квітні 1945 рр. начальник канцелярії Військової Управи Дивізії «Галичина». З жовтня 1948 р. на еміґрації в Канаді у м. Вінніпег. 1948–1962 рр. очолював канцелярію Комітету украінців Канади. Помер 6 серпня 1972 р.

Назарук Осип — український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист. Народився 31 серпня 1883 р. в Бучачі в родині кушніра. За пропаганду соціалізму був відрахований з гімназії із забороною складати матуру в Галичині. Вивчав право у Львівському університеті. Член управи Української Радикальної Партії у 1905–1919 рр. У 1915–1918 рр. — керівник Пресової Кватири УСС. Від жовтня 1918 р. — член Української Національної Ради ЗУНР. У складі УСС перебував у Кам'янці-Подільському (липень–жовтень 1919 р.). У середині липня в складі ГА прибув до Кам'янця-Подільського, увійшов до уряду Директорії, одночасно редагував газету ГА «Стрілець». У 1922–1926 рр. перебував у США. Повернувшись до Львова, став близько до Української Християнської Організації. Помер від інфаркту 31 березня 1940 р. у Кракові.

: НАГОРУ :

О

Орза Володимир — оберлейтенант, командир 2-ї сотні. Народився на Буковині. Відряджений до Леґіону УСС з австрійського війська у жовтні 1916 р.

: НАГОРУ :

П

Підвисоцька Ольга — стрілець. Народилася 1898 р. у Чорткові, учениця учительської гімназії. В Леґіоні УСС з початку 1915 р. Спершу перебувала на фронті, згодом у Коші УСС. Після Визвольних змагань повірила більшовицькій агітації в області українізації та разом із чоловіком Миколою Малицьким, також колишнім усусом, переїхала до радянської України. В 1937 р. була страчена.

: НАГОРУ :

Р

Рожанковський Теодор — майор. Народився 14 лютого 1875 р. у Сокалі, випускник Львівського університету, юрист. Був послом до Галицького сейму від Національно-демократичної партії. Як офіцер запасу з початком війни був призначений до Леґіону УСС, де певний час у серпні 1914 р. виконував обов'язки команданта. Входив до складу Української боєвої управи. З жовтня 1918 р. — член Української національної ради. Під час Українсько-польської війни 1918–1919 рр. очолював Станіславівську військову округу, в 1919–1920 рр. — військовий аташе місії УНР у Празі. Після війни працював адвокатом у Львові. Згодом емігрував до США, де помер 12 квітня 1970 р.

: НАГОРУ :

С

Стронський Микола — оберлейтенант. Народився на Дрогобиччині, юрист. Був організатором робітництва, членом УСДП. В Леґіоні УСС перебував з 1914 р.; курінний ад'ютант. У серпні–жовтні 1917 р. очолював стрілецьку формацію. Після війни став членом компартії, працював у радянському консульстві у Львові. В серпні 1933 р. покінчив життя самогубством.

: НАГОРУ :

Т

Тарнавський Мирон — майор, генерал-четар Галицької Армії. Народився 29 серпня 1896 р. у Барилові Радехівського повіту у священичій родині, випускник німецької гімнації у Бродах. По закінченні однорічного військового вишколу став офіцером і був на службі в австро-угорському війську. Служив у Галичині. 1909 р. здобув рангу гауптмана. Перші роки світової війни перебував на австро-російському фронті. З січня 1916 р. — командант Вишколу УСС, з вересня до грудня 1917 р. — Леґіону УСС. Під час перебування австро-угорської армії на Україні 1918 р. був на різних посадах, серед інших — референтом для українських справ при штабі 54-ї дивізії, пізніше у ранзі оберст-лейтенанта — командантом цісарсько-королівського 16-го стрілецького полку, з рештками якого повернувся до місця його постою в Кракові. Заарештований поляками, перебував деякий час у таборі полонених в Домбю; по звільненні переїхав до Станиславова й 17 лютого 1919 р. перейшов на службу до Галицької Армії, діставши призначення на команданта фронтової групи «Схід» під Львовом, а згодом у ранзі полковника — ІІ Корпусу, який очолював у боях під Львовом і під час першого відступу в  Чортківській офензиві; під час другого був призначений диктатором ЗУНР Євгеном Петрушевичем генерал-четарем і Начальним Вождем ГА. Брав участь в поході на Київ об'єднаних українських армій. Коли ГА стала небоєздатною, М. Тарнавський вислав з власної ініціативи делеґатів для переговорів з Добрармією генерала А. Денікіна про перемир'я, за що диктатор ЗУНР усунув його з посту Начального вождя і віддав під військовий суд, який звільнив М. Тарнавського від вини. Востаннє М. Тарнавський виконував обов'язки Начального Вождя ГА під час хвороби його наступника генерала Осипа Микитки. Під час союзу ГА з Червоною Армією Тарнавський переховувався 1920 р. у Балті й у Києві, звідки по приході польської армії переїхав у липні до Галичини. Вивезений поляками до табору полонених у Тухолі, перебував там до кінця року. По звільненні повернувся до Галичини і жив у с. Черниці поблизу Бродів, де й помер 1938 р.

: НАГОРУ :

У

Угрин-Безгрішний Микола — фельдфебель. Народився 1883 р. у Куп'ятичах Перемиського повіту, викладач Рогатинськоїг імназії, письменник, активний громадсько-політичний діяч, журналіст, редактор газет «Бджола» (1903), «Будучність» (1909 і 1923–1924) та інших; сприяв заснуванню в Рогатині товарсиства «Молода січ», прагнув надати пластунським гурткам військово-патріотичного спрямування. З початком війни займався організацією добровольців, в Леґіоні УСС з серпня 1914 р. 1914–1918 pp. — співробітник органів Пресової Кватири УСС, фотограф. Викладав в «етапній гімназії» УСС. В 1916–1917 рр. разом з іншими стрільцями займався організацієюу країнськогош кільництва на Волині. Редагував журнаи «Вісник Пресової кватири УСС», «Червона Калина» та стрілецький гумористично-сатиричний часопис «Самохотник». Активний учасник Визвольних змагань, після яких зновв икладаву  Рогатинській гімназії, був активним учасником УВО, разом із А. Лотоцьким заснував у місті двав идавництва. У роки Другої світової війни добровільно вступив до лав 1-ї Української дивізії УНА. Після війни живу Німеччині, де вчителював та видавав журнали «Обрій» та «Грім». Автор збірки поезій «Проби» (1905), оповідань «З життя гімназистів» (1907, 1928), п'єси «Красний примір направив» (1903), «Софія Галечко» (1924 і 1943), «Лицарі Залізної Остроги» (1938), «Нарис історії УСС» (1924). 1960 р. помер у Новому Ульмі.

: НАГОРУ :

Ф

Франко Петро — лейтенант 2-ї сотні. Народився 1890 р. у Нугаєвичах Дрогобицького повіту в сім'ї поета Івана Франка. Закінчив Львівську Політехніку; співзасновник «Пласту»; член Наукового Товариства ім. Шевченка. У 1911–1914 рр. був учителем тіловиховання у філії української гімназії у Львові. Восени 1911 р. організував в своїй гімназії пластові гуртки та проводив з ними спортивно-військові заняття. 1913 р. видав книжечку «Пластові ігри та забави». З 1914 р. в ранзі лейтенанта в Леґіоні УСС. З 1918 р. сотник референтури летунства в Начальній Команді ГА аж до її інтернування 1920 р. В 1922–1930 рр. учитель гімназії в Коломиї. В 1931–1936 рр. працює старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі переробки молока. В 1936–1939 рр. учителює в гімназіях Львова та Яворова. В 1939–1941 рр. працює деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. 1940 р. обирається депутатом до Верховної Ради УРСР. Збирав фольклорно-етнографічні матеріали та писав оповідання. Автор підручника шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки; історичних оповідань «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії»; спогадів «Іван Франко зблизька» (1937), кіносценарію за повістю «Борислав сміється» та ін. З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 р. вивезений радянською владою зі Львова. Загинув 28 червня при спробі втечі з поїзда на станції Прошова коло Тернополя. За іншими даними, загинув в катівнях НКВС влітку того ж року.

: НАГОРУ :

Х

Хархаліс Микола — фенріх. Брав активну участь у Листопадовому повстанні.

: НАГОРУ :

Ц

Цяпка (Скоропад) Іван — гауптман. Народився 1884 р. у Хишевичах Рудківського повіту, випускник юридичного факультету Львівського університету, провідний учасник боротьби за український університет у Львові (1907), обвинувач у судовій справі проти Г. Сєнкевича за зневагу до українськихстудентів (1908). В Леґіоні УСС з 1914 р., брав участь в карпатській кампанії і походах на Поділлі. Був загальним стрілецьким улюбленцем за веселу вдачу, спокій, розсудливість, гумор. Саме йому присвятили стрілецьку пісню «Бо війна війною». У Вишколі УСС став однимі з засновників так званого «Лицарства залізної остроги», головним завданням якого було плекання товариської культури й формування характеру на базі вояцького лицарства. В 1920 р. вивезений більшовиками з Києва, загинув по дорозі на Соловецькі острови.

: НАГОРУ :

Ч

Черник Федь (Федір) — фенріх, сотник «київських Січових Стрільців». Народився в 1884 р. в Якимчицях Рудківського повіту, випускник гімназії в Перемишлі, студент юридичного факультету Львівського університету. В Леґіоні УСС з 1914 р. З червня 1916 р. — командир сотні скорострілів. Учасник багатьої боїв, зокрема на Лисоні, де особливо відзначився. Полонений під час битви під Потуторами в серпні 1916 р. і переправлений у табір Дубівка під Царицином. Після втечі з полону прибув до Києва, де в листопаді 1917 р. став одним із організаторів куреня Січових Стрільців, членом Стрілецької ради. Командував сотнею кулеметників. Відзначився під час ліквідації більшовицького заколоту у Києві в січні 1918 р. та оборони міста від більшовицьких військ. Загинув у бою під Мотовилівкою 18 листопада 1918 р. Його ім'ям січові стрільці назвали панцерник.

Чмола Іван — лейтенант, полковник Армії УНР. Народився 6 березня 1892 року в Солотвині Богородчанського повіту в сім'ї судді, закінчив народну гімназію у Бережанах, а гімназію — в Перемишлі. Навчався на філософському (за іншими даними — філологічному) факультеті Львівського університету. До війни був головою драгоманівського товариства у Перемишлі, провідником «Пласту» (1912) та студентської організації у Льваві (1912–1913). В Леґіоні УСС з серпня 1914 р., полонений під час бою під Соколовом 14 вересня 1915 р., перебував у таборі у Чорному Яру (між Царицином й Астраханню), а згодом — у Царицині. Втік з табору до Києва, де в листопаді 1917 р. став одним з організаторів куреня Січових Стрільців, членом Стрілецької ради. Командував сотнею, згодом куренем і Кошем СС. Після війни — один із провідних діячів «Пласту», учитель у гімназіях Яворова і Дрогобича. У 1939 р. був заарештований органами НКВС і пізніше, 27 червня 1941 р., страчений.

: НАГОРУ :

Ш

Шухевич Степан — громадський і військовий діяч, майор УСС, отаман ГА. Народився 1 січня 1877 р. у Серафинцях Городенківського повіту, випускник Львівської академічної гімназії та юридичного факультету Львівського університету, адвокат. Відвідував судову практику у Відні. З початком війни увійшов до складу Бойової управи УСС. Брав активну участь в організації Леґіону УСС. Як командант 2-го куреня пройшов усю карпатську кампанію, відзначився у боях за Борислав і Дрогобич. В квітні 1915 р. був переведений до австрійськогов ійська. Під час Українсько-польської війни 1918–1919 рр. командував 4-ю Золочівською бригадою ГА. Згодом — член Начальної команди ГА. В червні 1919 р. очолював делегацію ГА на переговорах про перемир'я з польським командуванням. Після закінчення Визвольних змагань брав участь у судових процесах над борцями за незалежність України як адвокат обвинувачених, зокрема, в процесі Степана Федака, справі Ольги Басараб, справах членів УВО Романа Шухевича і Б. Підгайного, процеси «Червоної калини» та багатьох інших. Автор книги спогадів «Моє життя», виданої друком у Лондоні в 1991 році. Помер 6 червня 1945 р. в німецькому місті Амберґ.

: НАГОРУ :

Щ

Щуровський Володимир — гауптман. Народився 1891 р. у Марковій Підгаєцького повіту, лікар. У Леґіоні УСС був лікарем —спочатку у «Збірній станиці» УСС у Львові (1915–1917), де також лікував Івана Франка (1916), пізніше в Коші. Брав активну участь в Українсько-польській війні 1918–1919 рр. Після війни працював лікарем у Львові, доцент Українського таємного університету. Автор праці про медичну службу УСС. У 1940–1969 рр. — лікар шпиталю в Дрездені, де й помер.

: НАГОРУ :

Ю

Юрчишин Гнат — легіон-цугсфюрер (десятник) 1-ї сотні. Народився 1896 р. у Білобожниці Чортківського повіту. В Леґіоні УСС перебував із 1915 р. Загинув у бою на г. Лисоні 4 вересеня 1916 р.

: НАГОРУ :

Я

Яримович Осип — оберлейтенант. Народився 1893 р. у Львові, випускник Академічної гімназії, активний учасник пластунського руху. В Леґіоні УСС з серпня 1914 р. як командир чети в сотні В. Дідушка, брав участь в її першим бої під Верецьким 28 вересня 1914 р.Учасник усіх крапатських походів. У бою на г. Маківці, де відзначився своєю відвагою, командував сотнею. Поранений у бою на г. Лисоні у версені 1916 р. Нагороджений офіцерською нагородою «Медаль Воєнних Заслуг». Загинув у бою під Конюхами на Бережанщині 1 липня 1917 р.

: НАГОРУ :


ІСТОРІЯ : КЛУБ : ЗАХОДИ : РЕКРУТАМ : ПОСИЛАННЯ : ФОРУМ

 

 

 

 

Design by Dmytro Adamenko © 2009